В жалобі з Україною. Молимося за кожного!

Це не гра, життям не можна грати,
А хто порушить правила – повинен подихати.
І плаче Україна над тілом бездиханним,
І кличе її серце своїх синів коханих:
«Вставайте мої діти, до неньки пригорніться,
полиште зброю-вбивцю і сонцю усміхніться!»
Піднявши руки в небо і опустивши долу,
Всі люди стали браття єдиного народу…
(автор Харчук Анастасія)